|
Написав Administrator
|
|
19.11.2007 |
|
1. День уже розпочинавсь, і сонце золотило маківки гір, коли люди, одягнені як розбійники, піднялись на гору, що насувається до Нілу біля так званого Гераклейського гирла, і, спинившись на деякий час, розглядали море, що простяглеся перед ними. Вільна від кораблів далечінь не обіцяла жодної поживи, і вони втопили очі в берег. Ось що вони побачили тут. Прип'ятий мотузками до суходолу, стояв коло берега корабель. Хоч на ньому не видно було людей, він був добре навантажений. Це побачили навіть ті, що стояли далеко: вода підходила до третьої смуги судна. На березі лежали скрізь тіла щойно вбитих людей, дехто з них уже помер, інші, напівживі, ще звивалися в останніх корчах, свідчивши цим, що бій недавно закінчився. Але це не були наслідки звичайної сутички: так сумно закінчилося нещасливе бенкетування. Столи ще були повні різних страв; деякі боком лежали на землі; їх, як щити, тримали в руках замордовані під час несподіваного нападу; під іншими столами дехто заховався, сподіваючись тут знайти собі порятунок. Перевернені застільні чаші випали з рук тих, хто пив або шпурляв ними, як камінням. До цього примусило нагле нещастя. Ось так лежали вони: хто зарубаний сокирою, кому вкоротив життя кинутий з берега камінь, кого дістав добрий дрючок, не одного спалила пожежа, але більшість влучила ворожа стріла. На невеликому просторі доля поєднала тисячі різних явищ: вино з кров'ю, боротьбу з бенкетом, мордування з питвом, божественні узливання з різаниною - і таке видовище постало перед очима єгипетських розбійників. Люди стояли [372] на горі і дивилися; вони не могли зрозуміти, що тут скоїлося. Вони бачили побитих, але ніде не помітили переможців. Хоч боротьба була блискуча, ніхто не торкнувся здобичі, і самотній, позбавлений екіпажу корабель, мов з дужою охороною, спокійно стояв на якорі. Цілий-цілісінький. Не розуміючи, що відбулося, дивились вони на поживу, потім кинулись уперед, щоб заволодіти нею, наче переможці. |
|
|
Написав Administrator
|
|
18.11.2007 |
Евріпід- Троянки ПРОЛОГ Біля входу в намет - простерта на землі Г е к а б а .
ПОСЕЙДОН
(появляючись на орхестрі)
Із вод егейських, що легкими танцями
Так гарно їх мережить нереїд гурток,
Сюди прибув я нині - Посейдон морський.
Відтоді, як ми з Фебом із камінних брил
Довкола Трої мури під висок звели,
Дивлюсь ласкавим оком я на місто це,
Що ось димить і гине, в прах повержене
Аргів'ян військом. Бо ж Епей, з Парнасу муж,
Фокеєць, хист Паллади запозичивши,
10] Коня зладнав, ущерть оружжям повного,
І згубний витвір тут же ввів у місто він.
Ітиме потім слух про «дерев'яного
Коня», що стільки ратищ у нутрі таїв...
Гаї принишкли; храми - кров'ю повняться,
А на жертовник Зевса, стража вогнища,
Пріам упав і душу, старець, видихнув.
|
|
Останє оновлення ( 19.11.2007 )
|
|
